Діти – квіти життя, діти – наше майбутнє!

10 заповідей батьківства Януша Корчака!

1. Не  чекай,  що  твоя  дитина  буде  така,  як  ти, або  як  ти  бажаєш.  Допоможи  їй  стати  собою,  а не тобою.

2. Не порівнюй  дитину з іншою, а порівнюй  саму із собою  сьогодні, завтра,  вчора.

3. Не  вимагай  від  дитини  платні  за  все,  що  ти  для  неї  робиш,  ти  подарував  їй  життя.  Як  вона  може віддячити  тобі?  Вона  подарує  життя  другій  та  третій:  це  незворотний  закон  вдячності.

4. Не  перекладай  на  дитину  свої  образи,  щоб  на  старості  не  їсти  гіркий  хліб,  бо,  що  посієш,  те  й  зросте.

5. Не  стався  до  її  проблем  зверхньо:  тягар  життя  дається  кожному  по  силі —  будь  впевнений,  їй  її  тягар  не  менший,  аніж  твій,  а  може  й  більший,  тому  що  в  неї  ще  немає  звички.

6. Не  принижуй.

7. Не  карай  себе,  якщо  не  можеш  чогось  зробити  для  своєї  дитини,  карай,  якщо  можеш,  але  не  робиш.

8. Пам’ятай,  для  дитини  зроблено  недостатньо,  якщо  не  зроблено  все.

9. Вмій  любити  чужу  дитину,  ніколи  не  роби  чужій  те,  що  не бажав  би,  щоб  інші  зробили  твоїй.

10. Люби  свою  дитину  будь-якою:  не  талановиту,  невдаху,  дорослу.  Коли  спілкуєшся  з  нею,  радій  тому,  що  дитина — це  свято,  яке  зараз  поруч  із тобою.

.

ТОП-10 фраз, які не можна говорити дітям.

Дитячі психологи радять не виголошувати деякі фрази, щоб не травмувати маля, неважливо скільки йому від народження — він вже все розуміє, навіть по інтонації.  

1. У тебе нічого не виходить — дай зроблю я!   

Психологи стверджують, що ця фраза травмує дитину і заздалегідь програмує на невдачу. Вона відчуває себе дурною і невмілою і в майбутньому буде боятися проявити ініціативу, думаючи, що мама знову кричатиме.

2. Візьми, тільки заспокойся!

 Важко деяким батькам витримати багатогодинне тужливе «ну будь — ласка, ну дай». Але, погодившись дати малюкові те, що він просить, батьки, самі того не бажаючи, дають зрозуміти: ниттям і домовленостями можна домогтися всього, і мамине «ні» не варто сприймати серйозно.

 3. Ще раз таке побачу — ти в мене отримаєш!

 Як показала практика, далі погроз справа не доходить. Ні мама, ні тато не доводять до кінця покарання, а дитина буде тільки налякана. Подібна фраза у дітей викликає лише образу і здивування. Не лякайте свого крихітку. Дитина має точно знати, чого варто очікувати в тому чи іншому випадку. А раптові зриви батьків ні до чого доброго не приведуть.

4. Я сказав (ла) негайно перестань!

 Не варто так різко говорити з малюком! Це ж ваша дитина! Якщо ви зірвалися, краще вибачитися. Адже дитина ображається, відчуваючи себе абсолютно безправною. І замість того, щоб «перестати», починає протестувати — малюки плачуть і вередують, підлітки мовчки йдуть і замикаються в собі. Загалом, як не крути, це фраза ніяк не допоможе домогтися бажаного.

 5. Ти повинен розуміти, що …

 У багатьох дітей виникає захисна реакція на цю фразу і її занудне продовження. Малюк не розуміє моралей і, не слухаючи вас, переключається на щось інше. Найгірше повчання сприймаються дитиною, коли вона схвильована, засмучена або розсерджена. Пам’ятаєте, дитина теж людина, у якої виникла якась «проблема», і в даний момент вона стурбована нею, і ніяк не сприймає ваші навіть самі здорові і правильні міркування.

6. Хлопчики (дівчинки) так себе не ведуть!

Постійно повторюючи це, батьки прищеплюють дитині певні стереотипи. І в дорослому житті, хлопчик що виріс вже буде сприймати власну емоційність як щось негідне, а дівчинка — відчувати комплекси з приводу «нежіночої» професії або недостатньо прибраної квартири.

7. Не переймайся через дурниці!

Можливо, для малюка це не дурниця! Згадайте себе в дитинстві! Так, дитину може засмутити, що їй машинку не дали або будинок з кубиків розсипався. Адже в її маленькому світі саме машинка і будиночок — найважливіше! Демонструючи зневагу до проблем дитини, ви ризикуєте втратити її  довіру і надалі не дізнатися про інші зовсім не легкі проблеми свого малюка.

8. Побережи моє здоров’я!

 Нерідко деякі мами говорять це малюкам. Але зрозумійте, рано чи пізно все це перестає сприйматися всерйоз, як у казці про пастуха і вовків. І на дійсно погане самопочуття мами дитина за звичкою може не звернути уваги. Він подумає, що мама так каже лише б він перестав шуміти, стрибати, грати і т.д.

 9. Ні, це ми не купимо — грошей немає (дорого)!

 Важко пояснити дитині, чому не варто купувати все підряд. Але виходить, якщо у мами чи тата будуть гроші — можна купити в магазині все! Малюк саме так розуміє цю фразу. Чи не краще сказати, мамі і татові: «така іграшка у тебе вже є», «шоколаду багато шкідливо». Так, пояснювати завжди важко! Але дитина повинна розуміти, чому батьки їй це не купують.

 10. У всіх діти як діти, а ти …

… Господнє покарання, нечупара, тюхтій і т.п. Не треба подібні ярлики «вішати» на дітей!Це знижують самооцінку, і дитина дійсно починає їм відповідати.

Війна зумовлює сильний стрес, розчарування, страх. Як дорослим впоратися з такими емоціями, а відтак допомогти дитині? Радимо скористатися порадами від ізраїльських колег.

Слухайте

   Одні діти хочуть говорити про стресогенну ситуацію, другі — ні. Обидві реакції — нормальні й природні. Якщо дитина хоче поговорити, дайте їй змогу в комфортних умовах поділитися думками й поставити запитання. Уважно вислухайте дитину, при цьому зверніть увагу на мову її тіла, емоції та спонукайте її до спокійної розмови.

  Якщо дитина не хоче наразі спілкуватися, не змушуйте її говорити. Продовжуйте спостерігати за дитиною й наголосіть, що готові її вислухати, коли вона захоче виговоритися

Не уникайте складних розмов

Дорослі хочуть захистити дитину від тривожних переживань. А тому намагаються уникати складних розмов, які, на їхню думку, можуть зумовити в дитини негативні емоції. Утім, дитину засмучує власне стресогенна ситуація, а не розмови про неї.

Запропонуйте дитині поговорити й поставте їй відкриті запитання: «Що б ти хотів (-ла) знати?» або «Що ти відчуваєш?». Нехай інтереси та думки дитини визначають тему розмови. Якщо не можете відповісти на те чи те запитання, зізнайтеся у цьому дитині. А відтак скористайтеся нагодою побути «учнем» і разом із дитиною дослідіть питання, яке її цікавить. Переконайтеся, що не надаєте зайву інформацію, не вживаєте незрозумілі дитині слова

Контролюйте контент, який споживає дитина

Наразі по телебаченню та в соціальних мережах детально висвітлюють воєнні події, які відбуваються в країні. Цей контент часто містить фото та відеоматеріали, які не призначені для дітей. Крім цього, навіть дошкільники можуть самостійно шукати відповіді на запитання, які їх цікавлять, в інтернеті. Намагайтеся стежити, якої якості та в яких обсягах інформацію отримує дитина, і будьте готові інтерпретувати та пояснити те, що вона не зрозуміла

Будьте готові до будь-яких запитань та реакцій дитини

Будьте готові до того, що дитина ставитиме запитання про війну. Відповідаючи, стежте за тоном голосу, зберігайте спокій і будьте чесними з дитиною. Поясніть дитині, зважаючи на її вік, що наразі відбувається в країні, і що ви та інші люди робите для того, щоб захистити її та вашу сім’ю. Адекватно реагуйте на відповіді та додаткові запитання дитини.

Діти по-різному реагують на стресогенні події. Це залежить від віку та характеру дитини, та того, чи мала вона травмівний досвід у минулому. Немає правильної чи неправильної емоційної реакції на страх чи тривогу. Тож будьте готові до того, що у дитини може змінитися настрій, поведінка, щоденні звички, зокрема апетит і режим сну. Адекватно й співчутливо реагуйте на такі зміни. Однак зауважте, що вони нормальні, якщо тривають протягом короткого періоду часу. Якщо дитина постійно відчуває стрес, погано почувається й не може нормально жити, зверніться по допомогу до практичного психолога

Потурбуйтеся про себе

Ніхто не застрахований від емоцій, викликаних труднощами. Визначте свої реакції і почуття та приділіть їм увагу. Пам’ятайте, що ви — надійний ресурс для вашої дитини, а тому найліпший спосіб допомогти їй — подбати про свій стан та психічне здоров’я.

Поділіться з дитиною техніками, які допомагають вам долати стрес, позбуватися негативних емоцій, тілесних затисків. Якщо відчуваєте, що вас переповнюють емоції і вам складно з ними впоратися, зверніться по допомогу до фахівця — практичного психолога, психотерапевта

Підтримуйте рідних і приймайте підтримку

     Сім’я — найліпше джерело підтримки у складних ситуаціях, зокрема і під час війни. Тож покладайтеся на своїх батьків, братів і сестер і самі допомагайте їм. Війна та труднощі, які вона зумовлює, — можливість для сім’ї не лише продемонструвати свою стійкість, а й зміцнити родинні зв’язки

Вірте у краще

    Зберігайте оптимістичний настрій і дивіться в майбутнє. Люди, сподіваються на краще й позитивно мислять, розвивають стійкість і підвищують свої шанси впоратися з негараздами й при цьому зберегти свій добробут та психічне здоров’я